Advertisement
Запрошуємо долучитися до історичної дискусії про музичну спадщину Уманського василіянського монастиря та школи (остання третина 18 - перша третина 19 століть). Культурно-освітня діяльність Святопокровського василіянського монастиря в Умані досі залишається маловивченою, а тому і недооціненою. Василіяни почали опікуватися співочою богослужбовою практикою від самого початку заснування обителі у 1765 році. Окрім співу монахів у василіянській каплиці звучала й інструментальна музика – марші, танці та богослужбові твори. Натомість свідчень про орган у каплиці немає. У василіянській школі були запроваджені спеціальні музичні дисципліни – гра на скрипці, на фортепіано, на духових музичних інструментах. Студенти співали духовні пісні, грали в комедіях, вчилися танцювати парні та сольні бальні танці – англез, мазурку, кадриль, краков’як, французькі вальс та контрданс, а також гавот та козачок. Ці навички застосовувалися у повсякденні, коли студенти ходили в театр, клуб, на танцювальні вечори в парк “Софіївка”.
Ми не обмежимося дослідженням музичної теми лише у школі та монастирі, а й проаналізуємо документи щодо міських унійних та римо-католицького храмів, двох жіночих пансіонів, театру тощо. Загалом дуже цікаво простежити розвиток музичних практик в двох різних державах, адже історія уманських василіян розпочалася в Речі Посполитій, а завершилася у першій половині 1830-х років у Російській імперії.
Поведе нас у музичне минуле уманського спудейства Іван Кузьмінський, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри старовинної музики Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського
Вхід вільний.
Advertisement
Event Venue & Nearby Stays
Будинок-музей Тараса Шевченка в Києві, провулок Тараса Шевченка, 8а, Kiev, Ukraine